ПОПОВОЗИ́ТИ, ожу́, о́зиш, док., перех., розм. Возити багато разів; возити тривалий час. [Куць:] Я їм коня притяг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нікого більше! (Л. Укр., III, 1952, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 215.