ПОПОДУ́ТИСЯ, поподу́юся, поподу́єшся і поподму́ся, поподме́шся, док., розм. Дутися якийсь час. [Галя:] Он Луку Семеновича образила… Бач — надувся. [Явдоха:] Не лопне!.. Поподметься, та й так минеться (Мирний, V, 1955, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 216.