ПОПОЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, док., розм. Лазити багато разів, тривалий час. Довелося Михайлові чимало пополазити по одеських покрівлях, поки обснували дротами все місто (Кучер, Зол. руки, 1948, 59); Рудь знав греблю не гірше за Харкевича. Років зо два пополазив по ній колись теж (Голов., Тополя.., 1965, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 217.