ПОПОЛО́ХАТИСЯ, аємося, аєтеся, розм. Док. до поло́хатися. [Мар’яна:] Тю-тю! Та ще й козачки! Такий гурт, та так пополохались! (Вас., III, 1960, 9); Пополохались коні і верхівці. Літаки своїм гуркотом і кулеметами гнали назад полк кінноти (Трубл., І, 1955, 78); * Образно. Притаїлось все, пополохалось Перед з’явищем тучі грізної: Вітерець ущух, — ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (Стар., Вибр., 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.