ПОПОЛОШИ́ТИСЯ, ло́шимося, ло́шитеся, док., розм. Те саме, що пополо́хатися. — Ми було собі говоримо, що як се буде — Катрине весілля, та яке життя їй красне, гадаємо, а батько уступить до хати, — ми й пополошимось усі (Вовчок, І, 1955, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 218.