ПОПОНОСИ́ТИСЯ, ошу́ся, о́сишся, док., розм. Носитися з ким-, чим-небудь тривалий час; // перен. Мати мороку, возитися з ким-, чим-небудь тривалий час. Ти ще дитина, а серденько твоє вже заняте. Попоносишся ти з ним, — бодай не казати (Барв., Опов.., 1902, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 219.