ПОПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Док. до по́ратися. — Спати хочеться? — питає Христя.. — Будь ласка, попорайся за мене (Мирний, III, 1954, 156); — Вибач, сестрице, що у нас таке багно в хаті — це той проклятий Рябко попорався! — цокотіла Мелашка (Л. Янов., І, 1959, 143); * Образно. Прийшовши до пана в гості, спустився [Чіпка] в комору з пашнею… попорався як знав; вирнув — та й наткнувся на сторожа… Чи пан, чи пропав?.. (Мирний, II, 1954, 184).
2. Поратися якийсь час. Вони ще попоралися біля стрілки, на кінцях якої висіли гирі (Автом., Щастя.., 1959, 60); Чміль попорався між густих тичинок і з гудінням полетів далі над толокою (Донч., VI, 1957, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 220.