ПОПОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. попоскрипля́ть; док., розм. Скрипіти тривалий час. Остяк заскрипів й увесь похитнувся. — Скрипиш?.. Скрипи! Ще попоскрипиш, поки змилосердиться над тобою вітер та кине об землю, а на людську ласку не покладайся (Л. Янов., І, 1959, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 220.