ПОПОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док., розм. Стогнати багато разів, тривалий час. — Що вже попокричав, що попостогнав уві сні, так бодай і не згадувати… (Вишня, І, 1956, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 221.