ПОПОЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех., розм. Чесати багато разів, тривалий час. Зрівнявши, Марина розділила його [волосся] на дві половини, ще попочесала, а потім заплела в коси (Мирний, III, 1954, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 222.