ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. попра́вляться; док.,
1. Змінюючи позу, влаштовуватися зручніше. Порицька поправилась у кріслі і натягла на себе шаль, (Л. Укр., III, 1952, 747); З невигідного сидіння боліли його м’язи на спині. А він боявся поправитись, бо не знав, чи випадає рухатись, доки вона тулиться до нього (Март., Тв., 1954, 269); // Поправляти на собі одежу, зачіску і т. ін. — Не буду більше так заплітаться: хай йому цур!.. Тільки й роботи, що поправляйся!, (Свидн., Люборацькі, 1955, 12).
2. Уточнювати або виправляти сказане. Потап дратувався і не дивився на неї. — Ех, бабо… мамо, — поправився він (Коцюб., II, 1955, 274); — За що вони, Митю, тебе… (хотів сказати «били», але поправився вчасно) на тебе напали? (Головко, І, 1957, 362).
3. перев. док. Змінити свій характер, поведінку на краще; виправитися. Далі чула Пріська викрики старшини, вигуки громади: — Одібрати [наділ]! — Не треба! Дати йому рік одстрочки: не поправиться — тоді й одібрати (Мирний, III, 1954, 49); // Дією, вчинком усунути зроблені помилки, недоліки. Здається, Ви трошки нагнівались на мене за мій безладний лист, та вже, може, тепер ліпше я поправилась (Л. Укр., V, 1956, 64); Тепер уже немов нічого й не боюся; звісно, нове діло, то трохи був і сплохував, тепер поправлюся (Вас., І, 1959, 89).
4. Відновлювати свої сили, зміцнювати здоров’я; видужувати. Пан Дерижанов з весною щось було дуже розкашлявся і змарнів, аж було жаль на нього дивитись; тепер знов наче поправляється (Л. Укр., V, 1956, 226); Минуло два тижні. Хворий швидко поправлявся (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 18); Відколи виїхав з Криворівні, тяжко хорую і не можу досі поправитися (Коцюб., III, 1956, 439); * Образно. Слов’янська культура живе і поправляється від ран, черпаючи сили у непереможному єднанні оновленої слов’янської демократії… (Рад. Укр., 11.XII 1946, 6); // Виліковуватися, підліковуватися (про що-небудь). Почуваю себе краще, шлунок поправляється (Коцюб., III, 1956, 346); Її нерви за літо не дуже-то поправились, і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Л. Укр., V, 1956, 416); // Зміцнюватися, поліпшуватися (про здоров’я). Здоров’я моє поправляється. За два тижні певно вже хоч потихо, а ходитиму (Коцюб., III, 1956, 160); Здоров’я графа значно поправилось (Фр., VII, 1951, 12); // Набувати ваги, повнішати, товстішати. Санька говорила, що гостеві в них буде дуже добре, що він матиме все, що забажає, аби тільки їв та поправлявся, щоб був не такий (вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий) (Тют., Вир, 1964, 156); Поправляюсь я тут видимо, товщаю в [на] очах (Л. Укр., V, 1956, 400).
5. Змінюватися на краще, поліпшуватися (про що-небудь). Він почав заробляти більше, життя його поправлялося (Фр., III, 1950, 48); — Здорово, комбриг! Як справи? Все в порядку? — Спасибі. Поправляються. Прибула допомога. — Боженко показав на інспектуру (Довж., І, 1958, 202); З приїздом на різдво Тасі відносини [з о. Василем] поправилися (Коцюб., І, 1955, 330); Погода поправилась, хоч і буває дощ, але вже не з ранку до вечора, от сьогодні був тільки до полудня, а тепер таке сонце ясне, як літом (Л. Укр., V, 1956, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 223.