ПОПРА́ВНО, рідко. Присл. до попра́вний 2. Зовсім що інше становлять собою свобода, багатство, Рабство і бідність, боріння і злагода; ..Проявом звикли поправно ми з’явища ті називати (Зеров, Вибр., 1966, 137); Інколи їх [коней] били довбнями по черепу.. А більше чекали, щоб кінь упав сам — із стерва легше дерти шкуру, поправніше білувати (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 712).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 224.