ПОПРАЗНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Празникувати якийсь час. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (Фр.. XI, 1952, 273); [3-й парубок:] Він, сказати, вже від нашого гурту відрізнився, городським став: попразникує та й знов подасться в город (Кроп., IV, 1959, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 224.