ПОПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Працювати якийсь час. Йому хотілось пожити та попрацювати ще на селі, між сільським людом, а тут він мусить гаяти час та подавати в кав’ярні каву (Коцюб., II, 1955, 141); Робітник поступився трохи і, даючи приклад, ще завзятіше запрацював. Спробуй, мовляв, отак, як я. Начальникування — воно легке, а ти попрацюй (Ле, Міжгір’я, 1953, 235); В мене волосся було густе, розкішне, і справді треба було попрацювати над ним щодень, аби довести його до ладу (Фр., III, 1950, 99); — Що ж, попрацювала, добре била наша батарея (Гонч., Вибр., 1959, 145); Немало довелося чоловікові сьогодні попрацювати ногами і навіть язиком. От надвечір і охрип від балачок (Стельмах, II, 1962, 150); Старої вітчизняної марки [трактор], колісний, незграбний, як на сучасний смак, і мало повороткий. Але він значно більше попрацював, ніж закордонний (Ю. Янов., II, 1954, 134); * Образно. Сиволап ішов поволі територією шахти. Власне, шахти не було.. Тут на всю силу попрацювала ворожа машина руйнування (Ткач, Плем’я.., 1961, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 224.