ПОПРИБИ́ВАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбива́ти 1. У шевському ряді, на довгих неструганих дошках, поприбиваних до кобильниць, стояли й чоботи, і сап’янці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 243).
ПОПРИБИ́ВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбива́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 225.