ПОПРИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Прибрехати що-небудь (про багатьох); прибрехати багато чогось. Вже не знаю, чи правда сьому була, чи півправди; чи так-то Юдун про пекло розказував Маслякові, чи, може, дечого пан дяк і поприбріхував, я не знаю (Кв.-Осн., II, 1956, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 225.