ПОПРИБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Прибігти, швидко прийти куди-небудь (про багатьох). Щось затупотіло біля вікон. То поприбігали люди (Гр., І, 1963, 426); Ще не встигла Онися вмитись, в хату поприбігали вже убрані в квітки та стрічки дружки, дочки багатих господарів на селі (Н.-Лев., III, 1956, 75); Хмурі й мовчазні стоять у колі мужики, юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (Головко, II, 1957, 218); Поприбігали люди до криниці й наливали коновками воду в відра (Март., Тв., 1954, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 225.