ПОПРИКИПА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Міцно пристати, прилипнути до чого-небудь у багатьох місцях. Сорочка поприкипала до тіла (Гр., II, 1963, 480).
2. перен., розм. Щільно притулитися, припасти до чого-небудь (про всіх або багатьох); // Стати нерухомо, застигнути на місці, заціпеніти (про всіх або багатьох). Спитав він про Одарку — ми так і поприкипали на місці (Вовчок, І, 1955, 41).
3. розм. Те саме, що попримерза́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 227.