ПОПРИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Приколоти до чого-небудь усе або багато чогось. Стіну прикрашав яскравий вовняний килим домашньої роботи, а по ньому віялом розсипалися пучечки райдужних безсмертників, які поприколювала Катря (Кучер, Трудна любов, 1960, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 227.