ПОПРИСІДА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Присісти (про всіх або багатьох). Штурмовики.. миттю поприсідали, завмерли групами хто де (Гончар, II, 1959, 418); Скиба з Левченком поприсідали навпочіпки, курять (Головко, І, 1957, 338).
2. розм. Ненадовго посідати де-небудь (про всіх або багатьох). Чоловіки поприсідали в ярку дожидати: коли Марина буде назад повертати й чим-то їх порадує (Мирний, IV, 1955, 253); Трошечки запишавшись, жінки підійшли ближче і обережненько поприсідали на краєчки стільців (Речм., Весн. грози, 1961, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 229.