ПОПРОБИВА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Пробитися, проступити на поверхні (про багато чого-небудь; у багатьох місцях). Крайня хата-білянка з червоним підведенням була такою свіжою, що крізь білення попробивалися янтарні незасохлі грудочки живиці (Стельмах, Правда… 1961, 450).
2. Показатися, з’явитися (про траву, листя і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 231.