ПОПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док.
1. Провалитися, впасти, зруйнувавши опору під собою (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь); // Завалитися, зруйнуватися (про все або багато чогось). Цвинтар якось відразу відчув, що нема на ньому більше хазяїна — хрести поперекошувались, могили попровалювались (Дмитр., Наречена, 1959, 94); // Проломитися (про все або багато чого-небудь). Місточок.. зруйнований, дошки на нім попровалювались… (Вишня, І, 1956, 383).
2. перен., розм., рідко. Зазнати провалу, невдачі (про всіх або багатьох, усе або багато чогось).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 232.