ПОПРОМІ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попроміта́ти. Стежки попромітані; // попромі́тано, безос. присудк. сл. Попромітано — хоч каші покинь (Номис, 1874, № 11259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 234.