ПОПРОРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попрорива́ти 1. Це було якесь руде сукно, місцями попрориване, а з тих прогалин звисали жмути брудної бавовни (Март., Тв., 1954, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 234.