ПОПРОРИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, док.
1. перех. Розірвати все або багато чогось, у багатьох місцях.
2. неперех. Лопнути, прорвати (про пухирі, нариви, гнояки і т. ін.).
3. перех., с. г. Повиривавши частину рослин, прорідити сходи. Ще треба попроривати буряки, бо ще таки густі (Сл. Гр.); Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, Квіт. береги, 1850, 153).
ПОПРОРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Викопати де-небудь рови, рівчаки і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 234.