ПОПРОСТОРІ́ШАТИ, ає. Док. до просторі́шати. Вимиті вікна заблищали шибками і пустили в хату цілі снопи сонячного світла, і вся хата розправилася, попросторішала (Тют., Вир, 1964, 264); // тільки безос. Стати вільніше де-небудь. На станції Гребінка в вагоні, нарешті, попросторішало (Головко, II, 1957, 429); Фред зник за дверима. В квартирі відразу посвітлішало і попросторішало (Збан., Курил. о-ви, 1963, 203).
◊ Світ попросторі́шав кому — стало вільніше, краще житися кому-небудь. — Ось бач, жива зосталася й діждалася-таки, що й світ мені попросторішав, що й у моє віконечко виглянуло сонечко (Л. Янов., І, 1959, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 236.