ПОПСУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.
1. Зробити непридатним для використання, вжитку; пошкодити, поламати і т. ін. все або багато чогось. Вона з першої години мене не злюбила. Запаски мої найкращі шовковії попсувала (Вовчок, І, 1955, 81); Вона навмисне ті ружі попсувала, аби я не мав насіння, бо насіння дороге! (Март., Тв., 1954, 298); В один з циліндрів компресора.. потрапила (а може хто кинув) малесенька, але тверда стружка і попсувала його (Трубл., І, 1955, 137).
2. Зробити гіршим, поганим; погіршити. Все попсувала мені та клята робота — і здоров’я, і гумор, і мої літературні заміри, а тут ще мушу заробляти приватно на життя, бо пенсії нестає (Коцюб., III, 1956, 277); Добрі приятелі таки чимало попсували їх відносини (Л.Укр., V, 1956, 420); Погода ніби навмисне стримувала темпи, ставила перешкоди. Але холодний дощик, очевидно, не попсував настрою машиністові кур’єрського поїзда, що повіз зі Сходу на Захід кілька міжнародних вагонів (Трубл., І, 1955, 110); // Розладнати. — Дивися ж, Грицько, — звернулась Галя до відомого вже Грицька Прокуди, — гляди, щоб ти діло мені не попсував!.. (Вас., І, 1959, 119); // Зробити негарним, неправильним; спотворити. — Юзя вже досить вміє по-німецьки, а французьку вимову німка їй навіть попсувала (Л. Укр., III, 1952, 645).
Попсува́ти бага́то (нема́ло і т. ін.) кро́ві: а) (кому) завдати кому-небудь багато прикрощів, неприємностей і т. ін., раз у раз викликаючи гнів, роздратування тощо. — Скільки нервів поскубли, скільки крові попсували мені любі мої землячки! (Вас., І, 1959, 379); Характером своїм свавільна Орина немало попсувала крові батькам (Стельмах, Хліб.., 1959, 136); б) (собі) дуже сильно понервуватися.
3. Негативно вплинути на кого-небудь, розбестити когось. Лихий доброго попсує (Номис, 1864, № 5983).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 238.