ПОПСУВА́ТИСЯ, ую́ся, ує́шся, док.
1. тільки 3 ос. Стати непридатним для використання, вжитку, зіпсуватися, поламатися і т. ін. — Ти її [машину] зроби, ти її монтуй, ти її обслугуй, а вона попсується (Фр., VIII, 1952, 399); Сьогодні їв навіть виноград, який наполовину попсувався, а груші всі викинув (Коцюб., III, 1956, 445); [Оксана:] Трактор знов попсувався. Возилася з ним цілу ніч, а дати йому лад сама не можу (Мороз, П’єси, 1959, 34).
2. тільки 3 ос. Змінитися на гірше; погіршати; // Розладитися. Признаюсь, що я тепер боюся, Щоб не попсувалось наше діло (Фр., XII, 1953, 306).
3. Засвоїти погані звички, нахили під впливом кого-, чого-небудь; розбеститися. Зовсім він щасливий! З свого щастячка попсувавсь, вередує, да от себе дурить і людей дивить [дивує]! (Вовчок, І, 1955, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 238.