ПОПУЛЯРИЗА́ТОРСЬКИЙ, а, е.
1. Спрямований на популяризацію. Публіцистичні твори великої письменниці чітко поділяються на популяризаторські та полемічні. До перших належать статті, в яких Леся Українка дохідливо пояснює основи політичних знань (Рад. літ-во, 4, 1963, 56); Співробітники [Феодосійської] галереї провадять велику популяризаторську роботу (Довж., III, 1960, 86).
2. Прикм. до популяриза́тор; // Власт. популяризаторові. Популяризаторський хист.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 239.