ПОПУЛЯ́РНИЙ, а, е.
1. Нескладний змістом і формою викладу, легкий для розуміння; зрозумілий, доступний, дохідливий. Замір Спілки видавати популярні брошури для молодіжі — дуже мені до вподоби (Коцюб., III, 1956, 216); Е, та з якої речі я буду вам тут повторювати ті популярні лекції, які я читав Булгакову? (Кулик, Записки консула, 1958, 43); Ще в перші роки після Великої Жовтневої соціалістичної революції В. І. Ленін висунув завдання створити нову, радянську популярну енциклопедію (Ком. Укр., 3, 1966, 46).
2. Який став загальновідомим, здобув загальне визнання, схвалення. Я назвав прізвище одного з найпопулярніших тоді письменників — людини, яка в оцінці літературного твору не піде ні на який компроміс (Донч., VI, 1957, 614); Бригада Кримського стала популярною бригадою в районі, і перехідний прапор області весь сезон майорів у цій бригаді (Ле, Опов. та нариси, 1950, 183); Музична комедія — один з найпопулярніших жанрів театрального мистецтва (Літ. газ., 25.XI 1953, 3); // Який набув великого поширення серед населення; дуже поширений, широко вживаний і т. ін. Зате я, навчившися швидко всіх пісень, популярних у столярні, допомагав своїм пискливим голосом кождому (Фр., IV, 1950, 212); В народній медицині деревій є дуже популярним [лікувальним] засобом (Лікар. рослини.., 1958, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 239.