ПО́ПУСК, у, ч.
1. Надмірна поблажливість; потурання. Допит неповнолітніх підсудних провадився.. без натиску, залякування, без упередженості до одного чи попусків до іншого (Дор., Не повтори.., 1968, 251).
По́пуску не дава́ти (не да́ти, не попуска́ти, не попусти́ти) — не виявляти поблажливості до кого-небудь, не потурати комусь. — Прокурор нас уже взяв на контроль. І попуску не дасть… (Кучер, Трудна любов, 1960, 377).
2. мет. Термічна обробка сталі для зменшення її крихкості; відпуск.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 240.