ПОПХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Почати пхати, штовхаючи поперед себе, пересувати, рухати кого-, що-небудь. Микола, крекчучи та надсаджуючись, попхав на тачці мої речі (Коцюб., III, 1956, 130); Решетняк знов напружився, попхав, покотив з товаришами гармату далі (Гончар, Людина.., 1960, 157); Паровоз зайшов з другого боку і попхав вагон, у якому були золотоношці (Ле, Ю. Кудря, 1956, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 243.