ПОПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Прибити, приладнати що-небудь зісподу багатьох предметів. Гвіздками чоботи попідбиваю (Сл. Гр.).
2. Легкими ударами, поштовхами розпушити багато чого-небудь (подушки, перини і т. ін.). Молодиця попідбивала подушки.
3. Ударами повалити багатьох; // Ударами завдати пошкоджень (під очима, на обличчі і т. ін.). Мужик їй і очіпок збив, усі патли пообривав, і очі попідбивав, а далі.. водив по усьому Конотопу по вулицям [вулицях] (Кв.-Осн., II, 1956, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 202.