ПОПІДМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Підмочити багато чого-небудь; підмочити щось у багатьох місцях; // безос. Такий дощ лив, ворохи мені на току попідмочувало (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 204.