ПОПІДНІМА́ТИ і ПОПІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Підняти багато чого-небудь з долу. Попіднімати іграшки.
2. Звести догори багато чого-небудь (про багатьох). Попіднімати прапори; // Вивести з лежачого або опущеного положення що-небудь (про багатьох). Хворі попідіймали голови; Попіднімати руки.
3. Надати стоячого положення багатьом предметам. Попіднімати все повалене.
4. Підвести багатьох (кожного зокрема); // Розбудити багатьох (кожного зокрема). Запорпавшись у сніг, лежали собаки. Часом якась спросоння вищала. Тайо поволі, не здіймаючи галасу, попідіймав своїх чотириногих підручних (Трубл., II, 1950, 44).
◊ Попідніма́ти [люде́й] на но́ги — те саме, що Підня́ти на но́ги (багатьох — кожного зокрема) (див. нога́). Пішла та звістка по всьому селу від хати до хати, попіднімала людей на ноги (Мирний, IV, 1955, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 204.