ПОПІДХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док.
1. Підійти до кого-, чого-небудь (про багатьох). Каргат звернувся лише до двох дівчат, причому ні разу не підвищив голосу, а решта самі попідходили до своїх місць (Шовк., Інженери, 1956, 46).
2. розм. Піднятися (про тісто у багатьох формах, посудинах, про вироби з тіста). Булочки попідходили.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 206.