ПОРЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Док. до ре́мствувати. — Що ж, ви, може, поремствуєте на мене, — сказала, злосливо всміхаючись, Густя (Фр., III, 1950, 407); Сергій щиро признався, що мріє стати поетом, розповів про свою роботу вдома, але поремствував, що виробництво забирає багато часу і сил (Гур., Друзі.., 1959, 128).
2. Ремствувати якийсь час. Поремствувавши, побуркотівши вдосталь.., Параска незабаром подала вечерю, і сім’я обляглась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 251.