ПОРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., розм. Док. до рихтува́ти. Ти порихтуй воза, а я піду за волами (Сл. Гр.); Велів гармати порихтувати, на Вирвин-город стріли пускати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 257.