ПОРОДИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Створити родинні стосунки, зв’язки між ким-небудь. Озветься, гляне Тихін — роздима легені, розрива груди дівчині.. І вже сусіди не пріч породичати Мусія Завірюху із Гнатом Хоменком (Горд., Дівчина.., 1954, 24).
2. перен. Зробити близькими духом, звичками, поглядами і т. ін.; зблизити, зріднити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 266.