ПОРОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розбити все або багато чого-небудь. [Гебрей:] Я! Що зробив би я?.. Порозбивав би всі камінні довбні! (Л. Укр., II, 1951, 246); У школі нашій новій стайню зробили [фашисти] і статуї піонера і піонерки порозбивали (Ів., Таємниця, 1959, 63).
2. Ударами пошкодити, привести до стану непридатності все або багато чого-небудь.
3. Ударивши, поранити голову, ніс, око і т. ін. (всім або багатьом); падінням пошкодити собі голову, ніс, око і т. ін. (про всіх або багатьох). А було як понаходять з Києва вартові козаки, то.. хоч тікай із села! Нашим парубкам пики порозбивають, оселедці пообривають, всі вечорниці розженуть… (Стор., І, 1957, 101).
4. Поділити на групи і т. ін. всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 270.