ПОРОЗВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Розвалити, зруйнувати все або багато чого-небудь. Став він заводить цього коня у царські конюшні, поламав усі двері й стіни порозвалював. Насилу завів (Укр.. казки, 1951, 130); // розм. Розсікти, розрубати (перев. голови). — Як будете глумитися з мене, то я вам голови порозвалюю (Козл., На переломі, 1947, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 271.