ПОРОЗДИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пороздира́ти. Діти, як опудала, позамурзувані ходять, сорочки до п’ят, пороздирані (Барв., Опов.., 1902, 285); Скрізь порозламувані скрині; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П. Куліш, Вибр., 1969, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 272.