ПОРОЗЛА́ЗИТИСЯ, иться, имося, итеся і рідко ПОРОЗЛІЗА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Розлізтися в різні боки (про плазунів, черв’яків, комах і т. ін.). Не накрила раки, а вони й порозлазилися по всій хаті (Сл. Гр.); Ящірки зараз збігли з ліжка на поміст, а.. веретільниці порозлазилися по ліжку і шукали дороги на землю (Мак., Вибр., 1954, 334); // перен., розм. Розійтися, розбрестися з одного місця в різних напрямках або роз’їхатися, поселитися в різних місцях (про людей). — Швидко підростуть [діти], то й порозлазяться, як руді миші (Н.-Лев., III, 1956, 324).
2. розм. Порватися, зруйнуватися (про все або багато чого-небудь, у багатьох місцях). — Недавно стулив я собі оцю рясу.. Коли вчора дивлюсь, — на плечах чисто порозлазилось шитво (Н.-Лев., І, 1956, 121); Невесела у Шевченка зимою та восени хата.. потрухла, мохом узялася,.. од вітру порозлазилась, дірки світять голими латами (Вас., Вибр., 1950, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 274.