ПОРОЗПУХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Розпухнути (про частини тіла, місця на тілі і т. ін.), стати опухлими (про багатьох). У мене ноги порозпухали від золотухи і не можна було надіти чобіт (Збірник про Кроп., 1955, 27); Пики їм порозпухали, бо випили вони.. удвох із отаманом три барила чорної персіянської горілки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 29); Тонкий дріт врізався в тіло, лікті порозпухали, і кожен рух завдавав лютого страждання (Собко, Нам спокій.., 1959, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 277.