ПОРОЗРИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Розірвати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. А іногді [іноді] проти лави один піде [Нечипір], так тут вже достанеться йому на горіхи; пику йому порозбивають, волосся пообривають, одежу.. порозривають (Кв.-Осн., II, 1956, 102); // Порвати, покусати на смерть усіх або багатьох (перев. про собак, хижих тварин). — Ну, що ж, братці, — каже Іван — Мужичий син, — порозривають нас собаки (Укр.. казки, легенди.., 1957, 195).
2. Зруйнувати вибухом, пострілом або силою внутрішнього тиску, висадити в повітря все або багато чого-небудь. Нове вино порозриває бурдюки (Сл. Гр.).
◊ Хай би їх порозрива́ло, лайл. — уживається як проклін. — Зносять людям баштани й сади. Коли б хоч їли, хай би їх порозривало, а то тільки шкоду роблять! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 122).
3. у сполуч. із сл. стосунки, зв’язки і т. ін., перен. Порушити, припинити. Зв’язки ті [між громадами] були тоді ще досить живі й сильні; ще роз’їдлива князівщина та боярщина не здужала була порозривати їх до решти (Фр., VI, 1951, 37).
ПОРОЗРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Розрити, розгребти, розкидати (купи землі, листя і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 277 - 278.