ПОРОЗСА́ДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозса́джувати; // порозса́джувано, безос. присудк. сл. Багато народу побрато, порозсаджувано в тюрми, позаслано на Сибіру [у Сибір] (Мирний, IV, 1955, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 278.