ПОРОЗСІДА́ТИСЯ1, а́ємося, а́єтеся, док. Розсістися; сівши, зайняти місця (про всіх або багатьох). Після чаю господар попросив гостей до гостинної. Гості перейшли і порозсідались кругом стола (Н.-Лев., IV, 1956, 133); У великій кімнаті повно людей, здебільшого жінок різного віку, що порозсідалися ланками (Жур., Опов., 1956, 73); // Сісти у вільній, недбалій позі (про всіх або багатьох). На вулиці під тином на спориші зеленому.. — народу того! (Свято ж сьогодні. Сонце). Порозсідалися, порозлягалися на зелененькому чоловіки у білих сорочках (Головко, І, 1957, 234).
ПОРОЗСІДА́ТИСЯ2, а́ється, док. Розсістися, розпастися на шматки, на частини (про все або багато чого-небудь); дати тріщини в багатьох місцях. Полум’ям скрізь.. пойнялись суходоли; Порозсідалась земля, збувається соків і сохне (Зеров, Вибр., 1966, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 278.