ПОРОЗТЯ́ГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозтя́гувати; // порозтя́гувано, безос. присудк. сл. Кошари порозтягувано, землянки порозвалювались, тільки й зосталися купи глини та рештки плетених загорож (Гончар, II, 1959, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 280.