ПОРОЗЧЕПІ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех., розм. Розчепірити пальці, ноги (про всіх або багатьох). Вони наставили руки, порозчепірювали пальці й не зводили очей з чистої води. Раптом біля Артьомова виткнулася риб’яча голова — шестеро рук шугнули у воду. — Ловіть! (Чорн., Потік.., 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 281.