ПОРО́М, рідко ПАРО́М, заст. ПОРО́Н, а, ч. Укритий настилом з дощок великий човен (або два човни), баржа, пліт і т. ін., що звичайно пересуваються на канаті і призначені для переправи людей, вантажів, машин, возів тощо через річку або озеро. Прийшлось їм переїжджать через річку на поромі (Мирний, V, 1955, 348); Біля берега стояв пором — два великих човни з настеленими на них дошками (Донч., V, 1957, 567); На поромі машину переправили через Жванець (Скл., М. Щорс, 1938, 22); Тричі за день з правого на лівий берег [Дунаю] вирушає порон, перевозячи каруци, запряжені волами, фургони, людей (Чаб., Балкан. весна, 1960, 22); * У порівн. Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі (Н.-Лев., III, 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 282.